мацапура

Мацапура, -ри

об. Неуклюжій, неповоротливый человѣкъ. Чортова мацапура. Ном. № 3562.

Значення в інших словниках

1. мацапура — мацапу́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота лайл.  Орфографічний словник української мови
2. мацапура — див. вайлуватий; лице; пихатий  Словник синонімів Вусика
3. мацапура — -и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мацапура — МАЦАПУ́РА, и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина. [Хівря:] Це біжу до шинку по свого мацапуру: як попхався ще зранку, та й досі куликає! (М. Кропивницький); – Семінаристом я був у духовній. Дивиться Петро. Така мацапура, семінаристом він був!...  Словник української мови у 20 томах
5. мацапура — мацапу́ра 1. негарне обличчя (ср, ст) 2. неохайна або незґрабна людина (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. мацапура — ПОТВО́РА (бридка, негарна зовні людина, що має фізичні вади, непропорційну будову тіла, обличчя тощо; уживається також як лайка), ПОЧВА́РА, ВИ́РОДОК, МАШКАРА́ розм., ШЕРЕ́ПА розм., ПОТОРО́ЧА розм., ОПУ́ДАЛО зневажл., МА́ВПА зневажл., МАЦАПУ́РА зневажл.  Словник синонімів української мови
7. мацапура — МАЦАПУ́РА, и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина. [Xівря:] Це біжу до шинку по свого мацапуру: як попхався ще зранку, та й досі куликає! (Кроп., І, 1958, 522); — Семінаристом я був у духовній. Дивиться Петро. Така мацапура, семінаристом він був!...  Словник української мови в 11 томах