мацапура

МАЦАПУ́РА, и, ч. і ж., лайл.

Неохайна або незграбна людина.

[Хівря:] Це біжу до шинку по свого мацапуру: як попхався ще зранку, та й досі куликає! (М. Кропивницький);

– Семінаристом я був у духовній. Дивиться Петро. Така мацапура, семінаристом він був! (А. Тесленко);

Обірвавши сміх, Леся рішуче зробила кілька кроків до хлопців: – А прибирати в кімнаті хто буде? Кажіть, замазури-мацапури! (О. Копиленко);

Сам Алвіш, не такий мацапура й обідранець, як його сердечний друзяка, виглядав трохи пристойніше в своєму ніби карнавальному вбранні – турецькій фесці, накидці, шароварах та капцях (П. Соколовський, пер. з тв. Ж. Верна).

Значення в інших словниках

1. мацапура — мацапу́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота лайл.  Орфографічний словник української мови
2. мацапура — див. вайлуватий; лице; пихатий  Словник синонімів Вусика
3. мацапура — -и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мацапура — мацапу́ра 1. негарне обличчя (ср, ст) 2. неохайна або незґрабна людина (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. мацапура — ПОТВО́РА (бридка, негарна зовні людина, що має фізичні вади, непропорційну будову тіла, обличчя тощо; уживається також як лайка), ПОЧВА́РА, ВИ́РОДОК, МАШКАРА́ розм., ШЕРЕ́ПА розм., ПОТОРО́ЧА розм., ОПУ́ДАЛО зневажл., МА́ВПА зневажл., МАЦАПУ́РА зневажл.  Словник синонімів української мови
6. мацапура — МАЦАПУ́РА, и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина. [Xівря:] Це біжу до шинку по свого мацапуру: як попхався ще зранку, та й досі куликає! (Кроп., І, 1958, 522); — Семінаристом я був у духовній. Дивиться Петро. Така мацапура, семінаристом він був!...  Словник української мови в 11 томах
7. мацапура — Мацапура, -ри об. Неуклюжій, неповоротливый человѣкъ. Чортова мацапура. Ном. № 3562.  Словник української мови Грінченка