мацання
МА́ЦАННЯ, я, с.
Дія за знач. ма́цати.
– О-ох! хоч випити, – почувся голос Загнибіди; далі – мацання руки по столу, брязкіт битого скла (Панас Мирний);
Він не чув її дихання, не турбував її марним мацанням пульсу (Б. Антоненко-Давидович);
Заб'ю вікна дошками: комісія вгледить пустку і без мацання одшиється (В. Барка);
Маю таку вдачу: не вірю, поки не помацаю, хоч як би мене переконували, що й без мацання можна скласти певну думку (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)