миня

Ми́ня, -ні

ж. Дѣтск. Корова, волъ, теленокъ. О. 1862. IX. 119. Знай, миня, стійло. Ном. № 990.

Значення в інших словниках

1. миня — ми́ня іменник жіночого роду дит.  Орфографічний словник української мови
2. миня — див. привид  Словник синонімів Вусика
3. миня — -і, ж., дит. Корова, бичок або теля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. миня — МИ́НЯ, і, ж., дит. Корова, бичок або теля. Знай, миня, стійло (Номис).  Словник української мови у 20 томах
5. миня — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм.  Словник синонімів української мови
6. миня — МИ́НЯ, і, ж., дит. Корова, бичок або теля. Знай, миня, стійло (Номис, 1864, № 990).  Словник української мови в 11 томах