минущий

Минущий, -а, -е

Скоропреходящій, тлѣнный. Усе тінь минуща, одна річ живуща — світ з Богом. Ном. № 393.

Значення в інших словниках

1. минущий — мину́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. минущий — Недовговічний; (вік) смертний, п! ТЛІННИЙ; (час) плинний, скороминущий, швидкоплинний, поет. летучий.  Словник синонімів Караванського
3. минущий — -а, -е. Який швидко минає; недовговічний. || Якому притаманна недовговічність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. минущий — Часний, дочасний, тимчасовий, хвилевий  Словник чужослів Павло Штепа
5. минущий — МИНУ́ЩИЙ, а, е. Який швидко минає; недовговічний. Віри не доймали: чи то була справді та ніч обмарена, чи то тільки минущий сон (С.  Словник української мови у 20 томах
6. минущий — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил.  Словник синонімів української мови
7. минущий — Мину́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. минущий — МИНУ́ЩИЙ, а, е. Який швидко минає; недовговічний. Віри не доймали: чи то була справді та ніч обмарена, чи то тільки минущий сон (Вас.  Словник української мови в 11 томах