минущий
МИНУ́ЩИЙ, а, е. Який швидко минає; недовговічний.
Віри не доймали: чи то була справді та ніч обмарена, чи то тільки минущий сон (Вас., II, 1959, 96);
[Пашкевич:] І високо піднімуться всі її степові й гірські орли, і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну (Довж., І, 1958, 428);
Нічого особливого не находять [лікарі]. Це щось таке, мовляв, минуще, а так дитина здорова (Гончар, Тронка, 1963, 303);
// Якому притаманна недовговічність.
Суперечності капіталізму свідчать про його історично минущий характер.. (Ленін, 3, 1949, 37).
Словник української мови (СУМ-11)