минущий
МИНУ́ЩИЙ, а, е.
Який швидко минає; недовговічний.
Віри не доймали: чи то була справді та ніч обмарена, чи то тільки минущий сон (С. Васильченко);
[Пашкевич:] І високо піднімуться всі її степові й гірські орли, і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну (О. Довженко);
Нічого особливого не находять [лікарі]. Це щось таке, мовляв, минуще, а так дитина здорова (О. Гончар);
// Якому притаманна недовговічність.
Не всі покладаються на минущу силу грошей, знаходиться багато таких, що змалечку й до старості дбають про знання, досвід, розум (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)