миритися

Миритися, -рюся, -ришся

гл. Мириться. Ми тут сварились і мирились. МВ. І. 30.

Значення в інших словниках

1. миритися — (припиняти незгоду) примирятися, перепрошуватися, погоджуватися.  Словник синонімів Полюги
2. миритися — мири́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. миритися — Примирятися, замирятися, годитися, іти на мирову; (з чим) звикатися, толерувати що.  Словник синонімів Караванського
4. миритися — [миеритиес'а] -р'ус'а, мириес':а, мириец':а, мир'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а  Орфоепічний словник української мови
5. миритися — мирюся, миришся, недок. 1》 Припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з ким-небудь. || безос. || Жити в мирі, не сваритися. 2》 з ким – чим і без додатка. Терпимо ставитися до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. миритися — МИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, недок. 1. Припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з ким-небудь. – Ну, – питає [Змій], – за чим, добрий молодець, зайшов? Чи будем битися, чи миритися? (з казки); – А я мирюсь з матір'ю, переводжу до себе...  Словник української мови у 20 томах
7. миритися — МИРИ́ТИСЯ (припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з кимсь), ПРИМИРЯ́ТИСЯ, ПРИМИ́РЮВАТИСЯ, ЗАМИРЯ́ТИСЯ, ЗМИРЯ́ТИСЯ, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ розм. (налагоджувати мирні взаємостосунки, укладати мир); ГОДИ́ТИСЯ розм., ПОГОДЖА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
8. миритися — МИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, недок. 1. Припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з ким-небудь. — Ну, — питає [Змій], — за чим, добрий молодець, зайшов? Чи будем битися, чи миритися? (Укр..  Словник української мови в 11 томах