м. = мистець. Він мистюк зайців стріляти. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
мистюк —
-а, ч., діал. Мастак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мистюк —
(-а) ч.; інтел. Митець. На Бессарабці, де він народився, безсмертний сіяч — Ілліч — жестом, суворим як просо, вказав йому шлях до подвигів творчих незмірних соцреалістичного мистюка, якого годують макаронами, а по святах ще й бацилу дають (І. Лапінський, Шо не ясно).
Словник жарґонної лексики української мови