мистюк

(-а) ч.; інтел. Митець. На Бессарабці, де він народився, безсмертний сіяч — Ілліч — жестом, суворим як просо, вказав йому шлях до подвигів творчих незмірних соцреалістичного мистюка, якого годують макаронами, а по святах ще й бацилу дають (І. Лапінський, Шо не ясно).

Значення в інших словниках

1. мистюк — -а, ч., діал. Мастак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. мистюк — Мистю́к, -ка м. = мистець. Він мистюк зайців стріляти. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка