мовний

Мовний, -а, -е

Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Вх. Лем. 436. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Ном. № 11383. Маєш же старости мовнії. Гол.

Значення в інших словниках

1. мовний — мо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мовний — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. мовний — [моўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. мовний — I мовн`ий-а, -е, діал. Балакучий. II м`овн`ий-а, -е. Прикм. до мова 2). Мовна практика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мовний — МО́ВНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мо́ва 2. Мовна культура бере участь у формуванні світогляду тільки в гармонійній єдності з культурою моральних почуттів, відносин, учинків (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. мовний — Мо́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мовний — МО́ВНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мо́ва 2. Стирання національних відмінностей, особливо мовних відмінностей, — значно триваліший процес, ніж стирання класових граней (Програма КПРС, 1961, 99); Мовні елементи народнопоетичної творчості були...  Словник української мови в 11 томах