мовний
МО́ВНИЙ, а, е.
1. Прикм. до мо́ва 2.
Мовна культура бере участь у формуванні світогляду тільки в гармонійній єдності з культурою моральних почуттів, відносин, учинків (з наук.-попул. літ.);
Мовні елементи народнопоетичної творчості були, є і будуть животворним ферментом літератури (М. Рильський);
Певні мовні особливості часто бувають властиві одному або кільком населеним пунктам, створюючи собою окреме, місцеве явище в загальній системі мови народу (з наук. літ.);
Мовна свідомість;
Мовне виховання.
2. діал. Балакучий.
Товариш мовний в дорозі стоїть за віз смаровний [змазаний] (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)