мовник
МО́ВНИК, а, ч., розм.
1. Те саме, що мовозна́вець.
Мовник .. диктує друкарці переклад з російської (О. Кундзич).
2. Викладач мови і літератури в школі; викладач мови в інституті.
Що ж до знань, то за порадами до Жежери звертались не тільки два біологи, а й мовник Валентина Іванівна (Ю. Мушкетик);
“Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела”, – пам'ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Є. Кротевич).
Словник української мови (СУМ-20)