мовник

мо́вник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. мовник — (викладач мови) словесник; ЖМ. мовознавець; п! ФІЛОЛОГ.  Словник синонімів Караванського
2. мовник — -а, ч., розм. 1》 Те саме, що мовознавець. 2》 Викладач мови і літератури в школі; викладач мови в інституті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовник — МО́ВНИК, а, ч., розм. 1. Те саме, що мовозна́вець. Мовник .. диктує друкарці переклад з російської (О. Кундзич). 2. Викладач мови і літератури в школі; викладач мови в інституті.  Словник української мови у 20 томах
4. мовник — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, ЛІНГВІ́СТ, МО́ВНИК розм. Сідалковський підкреслено розмовляв чистою літературною мовою за випуском останнього доповненого і переробленого групою мовознавців правопису (О.  Словник синонімів української мови
5. мовник — МО́ВНИК, а, ч., розм. 1. Те саме, що мовозна́вець. Мовник.. диктує друкарці переклад з російської (Кундзич, Діези.., 1956, 7). 2. Викладач мови і літератури в школі; викладач мови в інституті.  Словник української мови в 11 томах