мовник
МО́ВНИК, а, ч., розм.
1. Те саме, що мовозна́вець.
Мовник.. диктує друкарці переклад з російської (Кундзич, Діези.., 1956, 7).
2. Викладач мови і літератури в школі; викладач мови в інституті.
Що ж до знань, то за порадами до Жежери звертались не тільки два біологи, а й мовник Валентина Іванівна (Мушк., Чорний хліб, 1960,180);
«Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела», — пам’ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Крот., Сини.., 1948. 282).
Словник української мови (СУМ-11)