мовчун — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

мовчун — мовчу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
мовчун — див. мовчазний; похмурий Словник синонімів Вусика
мовчун — [моуўчун] моўчуна, м. (на) моўчунов'і/ моўчун'і, кл. -унеи, мн. моўчуни, моўчун'іў Орфоепічний словник української мови
мовчун — -а, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. || Той, хто не висловлює своїх думок. Великий тлумачний словник сучасної мови
мовчун — МОВЧУ́Н, а́, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. Нічна пізня доба, чарка горілки .. розв'язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (І. Словник української мови у 20 томах
мовчун — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Словник синонімів української мови
мовчун — МОВЧУ́Н, а, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. Нічна пізня доба, чарка горілки.. розв’язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах