мовчун
МОВЧУ́Н, а́, ч.
Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити.
Нічна пізня доба, чарка горілки .. розв'язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (І. Нечуй-Левицький);
Денис Блаженко, високий кряжистий мовчун, з завжди насупленими чорними бровами, заявив раптом, що він знає Поліщука особисто (О. Гончар);
// Той, хто не висловлює своїх думок.
Він же був таким м'якохарактерним мовчуном, що зі всім погоджувався (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)