мовчун

МОВЧУ́Н, а, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити.

Нічна пізня доба, чарка горілки.. розв’язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (Н.-Лев., І, 1956, 120);

Денис Блаженно, високий кряжистий мовчун, з завжди насупленими чорними бровами, заявив раптом, що він знає Поліщука особисто (Гончар, III, 1959. 35);

// Той, хто не висловлює своїх думок.

Він же був таким м’якохарактерним мовчуном, що зі всім погоджувався (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 157).

Значення в інших словниках

1. мовчун — мовчу́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мовчун — див. мовчазний; похмурий  Словник синонімів Вусика
3. мовчун — [моуўчун] моўчуна, м. (на) моўчунов'і/ моўчун'і, кл. -унеи, мн. моўчуни, моўчун'іў  Орфоепічний словник української мови
4. мовчун — -а, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. || Той, хто не висловлює своїх думок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мовчун — МОВЧУ́Н, а́, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. Нічна пізня доба, чарка горілки .. розв'язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (І.  Словник української мови у 20 томах
6. мовчун — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю.  Словник синонімів української мови
7. мовчун — Мовчун, -на м. Молчальникъ, неразговорчивый человѣкъ. Левиц. І. 138.  Словник української мови Грінченка