мовчок

МОВЧО́К, чка, ч., розм. Те саме, що мовча́ння 1.

— Здорові, рибалки! — Ні слова хлоп’ята. Бо важить багато рибальський мовчок (Шер., Дружбою.., 1954, 19)

// У знач. присудк. сл.

Ні слова (не говорити). Мовчок: розбив тато горшок, а мати і два, та ніхто не зна (Номис,. 1864, № 5949);

— А зараз іди, Павлушо, і мовчок. Добре? Нікому ні слова, — попередив Кавун (Кучер. Трудна любов, 1960, 495).

Значення в інших словниках

1. мовчок — мовчо́к іменник чоловічого роду мовчання розм.  Орфографічний словник української мови
2. мовчок — -чка, ч., розм. Те саме, що мовчання 1). || у знач. присудк. сл. Ні слова (не говорити).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовчок — МОВЧО́К, чка́, ч., розм. Те саме, що мовча́ння 1. – Здорові, рибалки! – Ні слова хлоп'ята. Бо важить багато рибальський мовчок (М. Шеремет); // у знач. пред. Ні слова (не говорити).  Словник української мови у 20 томах
4. мовчок — Мовчо́к, мовчка́, -чко́ві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. мовчок — Мовчо́к, -чка м. Молчокъ, молчаніе. Мовчок: розбив тато горщок; а мати й два, та ніхто не зна. Ном. № 5949. мовчком = мовчки.  Словник української мови Грінченка