морений —
мо́рений дієприкметник від: мори́ти море́ний дієприкметник
Орфографічний словник української мови
морений —
МОРЕНИЙ – МОРЕННИЙ Морений. 1. Виснажений, знесилений, змучений. Хай мине це все, щоб упірнувши вдома в подушки, заснути хорошим сном мореної людини (Ю.Яновський); Домбровський приїхав уночі верхи. Кінь під ним був морений (Н.Рибак). 2. спец.
Літературне слововживання
морений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до морити. 2》 Виснажений, знесилений, змучений. 3》 спец. Який, будучи підданий морінню, набув темного кольору, твердості й міцності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
морений —
МОРЕ́НИЙ. МО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до мори́ти. 2. Виснажений, знесилений, змучений. І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Г. Квітка-Основ'яненко); Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (К.
Словник української мови у 20 томах
морений —
МОРЕ́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до мори́ти. 2. Виснажений, знесилений, змучений. І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Кв.-Осн., II, 1956, 157); Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (Горд.
Словник української мови в 11 томах