морений

МОРЕНИЙ – МОРЕННИЙ

Морений. 1. Виснажений, знесилений, змучений. Хай мине це все, щоб упірнувши вдома в подушки, заснути хорошим сном мореної людини (Ю.Яновський); Домбровський приїхав уночі верхи. Кінь під ним був морений (Н.Рибак). 2. спец. Який набув темного кольору від спеціальної обробки – моріння. Вже стемніло, і, мабуть, тому смагляве обличчя мого друга здавалось вирізьбленим з мореного дуба (С.Журахович).

Моренний. Прикм. від морена: моренні глини, моренні озера, моренні пасма.

Значення в інших словниках

1. морений — мо́рений дієприкметник від: мори́ти море́ний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. морений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до морити. 2》 Виснажений, знесилений, змучений. 3》 спец. Який, будучи підданий морінню, набув темного кольору, твердості й міцності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. морений — МОРЕ́НИЙ. МО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до мори́ти. 2. Виснажений, знесилений, змучений. І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Г. Квітка-Основ'яненко); Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (К.  Словник української мови у 20 томах
4. морений — МОРЕ́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до мори́ти. 2. Виснажений, знесилений, змучений. І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Кв.-Осн., II, 1956, 157); Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (Горд.  Словник української мови в 11 томах
5. морений — Мо́рений, -а, -е Усталый, изнуренный. Морений кінь.  Словник української мови Грінченка