морений
МОРЕ́НИЙ.
МО́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до мори́ти.
2. Виснажений, знесилений, змучений.
І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Г. Квітка-Основ'яненко);
Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (К. Гордієнко);
Зітхнув Юхим, як морений віл (А. Головко).
3. спец. Який, будучи підданий морінню, набув темного кольору, твердості та міцності.
Іноді з річок добувають так званий морений дуб, що набуває чорного кольору за наявності у воді солей заліза (з навч. літ.);
При одній з коротших стін стояв величезний із мореного бука письмовий стіл (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)