мотуз

Мо́туз, -за

м. Веревка. Стали-сьмо на попас, я коні мотузом добрим до воза прив'язав. Литин. у. Слабий, як учетверо мотуз. Ном. № 8132. Мотуз въ ткацкомъ станкѣ — см. верстат. Шух. І. 256. ум. мотузок, мотузо́чок.

Значення в інших словниках

1. мотуз — мо́туз іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мотуз — Линва, кодола, сов. канат; (з лози) ужва, вужівка; (для худоби) налигач; МОТУЗОК, зб. мотуззя.  Словник синонімів Караванського
3. мотуз — див. вірьовка  Словник синонімів Вусика
4. мотуз — -а, ч. Грубий мотузок. || Налигач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мотуз — МО́ТУЗ, а, ч., розм. Грубий мотузок. Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (М. Коцюбинський); // Налигач. Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. мотуз — слаби́й, як уче́тверо мо́туз, ірон. Вживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (слабий). Він такий слабий як учетверо мотуз (Сл. Б. Грінченка).  Фразеологічний словник української мови
7. мотуз — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев.  Словник синонімів української мови
8. мотуз — МО́ТУЗ, а, ч. Грубий мотузок. Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (Коцюб., І, 1955, 355); // Налигач. Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах