мотуз
МО́ТУЗ, а, ч. Грубий мотузок.
Він [пліт] був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз (Коцюб., І, 1955, 355);
// Налигач.
Надійшов пастушок, що вів корову на мотузі (Март., Тв., 1954, 145);
Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (Томч., Готель.., 1960, 69).
Словник української мови (СУМ-11)