мох

Мох, -ху

м.

1) Мохъ. Він такий уже старий, що увесь мохом обріс. Рудч. Св. II. 61. Налапав м'який мох, а під мохом твердий камінь. Левиц. І. Вам іти на мха, на темні луги. Маркев. 89.

2) Очески овечьей шерсти. Гол. Од. 39. ум. мошо́к.

Значення в інших словниках

1. мох — мох іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мох — див. болото  Словник синонімів Вусика
3. мох — -у, ч. Сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мох — Морох  Словник чужослів Павло Штепа
5. мох — МОХ, у, ч. Сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні. – Обріс мохом сірий камінь (Л. Боровиковський); Мох грубо встелив землю м'яким килимом і манить спочити (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. мох — аж мо́хом вкри́тися. Бути надзвичайно старим. Ходячи по світу, клопотом прибитий, а проте ж і сяйвом віри оповитий, він надибав діда, сивого-старого, що аж мохом вкрився, у дугу зігнувся (Дніпрова Чайка). обрости́ мо́хом, жарт.  Фразеологічний словник української мови
7. мох — Мох, мо́ху, на моху́; мохи́, -хі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мох — МОХ, у, ч. Сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні. — Обріс мохом сірий камінь (Бор., Тв., 1957, 83); Мох грубо встелив землю м’яким килимом і манить спочити (Хотк.  Словник української мови в 11 томах