мох
МОХ, у, ч.
Сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні.
– Обріс мохом сірий камінь (Л. Боровиковський);
Мох грубо встелив землю м'яким килимом і манить спочити (Г. Хоткевич);
З дощової мряки виринув Вишневий хутір – з два десятки мазанок із зеленими від моху стріхами (Григорій Тютюнник);
З наших рослин “компасом” може бути звичайний мох. Як відомо, у лісі чи в полі дерева й каміння обростають мохом із північного боку (з газ.).
(1) Оле́нячий мох – білувато-сірий лишайник, який є основним кормом північних оленів у зимовий період; ягель.
Глибокі розколини кори вкривав сірий оленячий мох (А. Шиян).
◇ Аж мо́хом вкри́тися див. укрива́тися;
Мо́хом порости́ (обрости́ і т. ін.) див. пороста́ти;
Обрости́ мо́хом див. оброста́ти;
Порости́ мо́хом див. пороста́ти;
Се́рце мо́хом (цві́ллю і т. ін.) обросло́ (поросло́ і т. ін.) / оброста́є (пороста́є і т. ін.) див. се́рце;
Се́рце обросло́ (поросло́) мо́хом див. оброста́ти;
(2) Уже́ й мох порі́с на кому – хтось дуже постарів, комусь недовго залишилось жити.
Вже на ньому й мох поріс (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)