мотузяний

МОТУЗЯ́НИЙ, а, е.

Прикм. до мотузо́к і моту́зка.

Чого тільки не було в тому портфелі! Мотузяний обривок, скляна планка, шматок пахучої шкіри (К. Гордієнко);

// Зробл. із мотузка, мотузків.

– Не будемо вже на луб'яних возах та в мотузяних шлеях їздити! – сказав отець Харитін (І. Нечуй-Левицький);

Крутим схилом Антон піднімався вгору до своєї хати й на мотузяному поводі вів гнідого коня (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. мотузяний — мотузя́ний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мотузяний — -а, -е. Прикм. до мотузок і мотузка. || Зробл. із мотузка, мотузків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мотузяний — Мотузя́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. мотузяний — МОТУЗЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до мотузо́к і моту́зка. Чого тільки не було в тому портфелі! Мотузяний обривок, скляна планка, шматок пахучої шкіри (Горд., Буян, 1938, 22); // Зробл. із мотузка, мотузків.  Словник української мови в 11 томах
5. мотузяний — Мотузя́ний, -а, -е Веревочный. Мотузяна шлея. Левиц. І. Залізна кобила, мотузяний хвіст. (Заг. голка з ниткою). Ном., стр. 300, № 352.  Словник української мови Грінченка