мотузяний
МОТУЗЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до мотузо́к і моту́зка.
Чого тільки не було в тому портфелі! Мотузяний обривок, скляна планка, шматок пахучої шкіри (Горд., Буян, 1938, 22);
// Зробл. із мотузка, мотузків.
— Не будемо вже на луб’яних возах та в мотузяних шлеях їздити! — сказав отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 165);
Крутим схилом Антон піднімався вгору до своєї хати й на мотузяному поводі вів гнідого коня (Чорн., Потік.., 1956, 12).
Словник української мови (СУМ-11)