ж. = містина. Найшли таку місцину, що можно перейти яр. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
місцина —
місци́на іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
місцина —
-и, ж., розм. Те саме, що місце 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
місцина —
МІСЦИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що мі́сце 1, 2. Пошукаю, чи лишилась хоч одна місцина, Де б було не знати лапи Крамарського сина (М. Старицький); З Щавниці їздять гуляти в околишні місця, славні своєю красою карпатських виглядів.
Словник української мови у 20 томах
місцина —
МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І.
Словник синонімів української мови
місцина —
Місти́на і частіше місци́на, -ни місци́на, -ни, -ні; -ци́ни, -ци́н
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
місцина —
МІСЦИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що мі́сце 1, 2. Пошукаю, чи лишилась хоч одна місцина, Де б було не знати лапи Крамарського сина (Стар., Вибр., 1959, 28); З Щавниці їздять гуляти в околишні місця, славні своєю красою карпатських виглядів.
Словник української мови в 11 томах