набабити

Набабити, -блю, -биш

гл. Принять нѣсколько душъ дѣтей. Я собі набабила онуків, — аж п'ятеро. Харьк. г. Ось тобі й набабила, що Мотря аж ноги простягла.

Значення в інших словниках

1. набабити — -блю, -биш, док., заст. Прийняти кілька дітей під час пологів.  Великий тлумачний словник сучасної мови