набабити

наба́бити

-блю, -биш, док., заст.

Прийняти кілька дітей під час пологів.

Значення в інших словниках

1. набабити — Набабити, -блю, -биш гл. Принять нѣсколько душъ дѣтей. Я собі набабила онуків, — аж п'ятеро. Харьк. г. Ось тобі й набабила, що Мотря аж ноги простягла.  Словник української мови Грінченка