набалакувати

Набалакувати, -кую, -єш

сов. в. набалакати, -каю, -єш, гл. Наговаривать, наговорить. Набалакав багато, а слухати нічого. Харьк. у.

Значення в інших словниках

1. набалакувати — набала́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. набалакувати — -ую, -уєш, недок., набалакати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех. і неперех. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного). 2》 неперех., на кого – що. Казати неправду про кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набалакувати — НАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. чого. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного); наговорювати. Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. набалакувати — ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
5. набалакувати — НАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. і неперех. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного). Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Шовк., Людина.., 1962, 200).  Словник української мови в 11 томах