1. Словник української мови Грінченка

набалакувати

Набалакувати, -кую, -єш

сов. в. набалакати, -каю, -єш, гл. Наговаривать, наговорить. Набалакав багато, а слухати нічого. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набалакувати — набала́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. набалакувати — -ую, -уєш, недок., набалакати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех. і неперех. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного). 2》 неперех., на кого – що. Казати неправду про кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набалакувати — НАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. чого. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного); наговорювати. Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. набалакувати — ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. набалакувати — НАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. і неперех. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного). Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Шовк., Людина.., 1962, 200). Словник української мови в 11 томах