набалакувати
НАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. і неперех. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного).
Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Шовк., Людина.., 1962, 200).
◊ Набала́кати сім мішків (кіп) греча́ної во́вни — те саме, що Наговори́ти сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни ( див. во́вна).
Тільки що сів за писання, прибіг Кравченко й накричав мені повну хату і набалакав сім мішків гречаної вовни (Коцюб., III, 1956, 169);
Набала́кати, що на вербі́ гру́ші росту́ть — те саме, що Наговори́ти, що на вербі́ гру́ші росту́ть ( див. гру́ша).
Він набалакає, що на вербі груші ростуть (Укр.. присл.., 1955, 183).
2. неперех., на кого-що. Говорити неправду про кого-, що-небудь.
— Не набалакуйте на себе, Левку Івановичу, — всміхнулася Ліна (Гончар, Тронка, 1963, 271).
Значення в інших словниках
- набалакувати — набала́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- набалакувати — -ую, -уєш, недок., набалакати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех. і неперех. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного). 2》 неперех., на кого – що. Казати неправду про кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набалакувати — НАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. чого. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного); наговорювати. Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Ю. Словник української мови у 20 томах
- набалакувати — ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм. Словник синонімів української мови
- набалакувати — Набалакувати, -кую, -єш сов. в. набалакати, -каю, -єш, гл. Наговаривать, наговорить. Набалакав багато, а слухати нічого. Харьк. у. Словник української мови Грінченка