навербувати

Навербува́ти, -бу́ю, -єш

гл. Навербовать. Пан Пулявський навербував полк шляхти. Стор.

Значення в інших словниках

1. навербувати — навербува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. навербувати — див. навербовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навербувати — НАВЕРБУВА́ТИ див. навербо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. навербувати — НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій)...  Словник синонімів української мови
5. навербувати — Навербува́ти, -бу́ю, -бу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. навербувати — НАВЕРБУВА́ТИ див. навербо́вувати.  Словник української мови в 11 томах