навербувати —
навербува́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
навербувати —
див. навербовувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
навербувати —
НАВЕРБУВА́ТИ див. навербо́вувати.
Словник української мови у 20 томах
навербувати —
НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій)...
Словник синонімів української мови
навербувати —
НАВЕРБУВА́ТИ див. навербо́вувати.
Словник української мови в 11 томах
навербувати —
Навербува́ти, -бу́ю, -єш гл. Навербовать. Пан Пулявський навербував полк шляхти. Стор.
Словник української мови Грінченка