навербований

Навербо́ваний, -на, -не

Значення в інших словниках

1. навербований — навербо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. навербований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навербувати. || навербовано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навербований — НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с. Дієпр. пас. до навербува́ти. До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
4. навербований — НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с. Дієпр. пас. мин. ч. до навербува́ти. До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Янов., Мир, 1950, 97).  Словник української мови в 11 томах