Словник української мови в 11 томах

навербований

НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с. Дієпр. пас. мин. ч. до навербува́ти.

До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Янов., Мир, 1950, 97).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. навербований — навербо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. навербований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навербувати. || навербовано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навербований — НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с. Дієпр. пас. до навербува́ти. До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
  4. навербований — Навербо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)