навербований
навербо́ваний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до навербувати.
|| навербовано, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовинавербо́ваний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до навербувати.
|| навербовано, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови