навербовувати
НАВЕРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРБУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех. Набирати, наймати людей у повній кількості на роботу або для участі в чому-небудь.
Пан Пулявський навербував полк шляхти (Стор., І, 1957, 163);
Потрібні йому були різні люди: і лікарі, і цирульники, і теслярі, і ливарники.. Сам цар московський Іван просив його навербувати таких людей (Ів., Таємниця, 1959, 172).
Словник української мови (СУМ-11)