навербовувати
НАВЕРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРБУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех. Набирати, наймати людей у повній кількості на роботу або для участі в чому-небудь.
Пан Пулявський навербував полк шляхти (Стор., І, 1957, 163);
Потрібні йому були різні люди: і лікарі, і цирульники, і теслярі, і ливарники.. Сам цар московський Іван просив його навербувати таких людей (Ів., Таємниця, 1959, 172).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навербовувати — навербо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- навербовувати — -ую, -уєш, недок., навербувати, -ую, -уєш, док., перех. Набирати, наймати людей у певній кількості на роботу або для участі в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навербовувати — НАВЕРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВЕРБУВА́ТИ, ую, уєш, док., кого. Набирати, наймати людей у повній кількості на роботу або для участі в чому-небудь. Пан Пулявський навербував полк шляхти (О. Словник української мови у 20 томах