Значення в інших словниках
-
наврочити —
навро́чити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
наврочити —
док., (очима) зурочити; недок. накликати, <�насилати, наганяти> біду, напускати напуст.
Словник синонімів Караванського
-
наврочити —
наурочити, -чу, -чиш, док., наврочувати, -ую, -уєш, недок., перех. Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями). || безос. Щоб (аби) не наврочити у знач. вставн. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
наврочити —
НАВРО́ЧИТИ, НАУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, чого і без дод., етн. Особливим магічним поглядом, словами або діями накликати на кого-небудь горе, нещастя, хворобу, навдачу, заподіяти комусь, чомусь шкоду; зурочити.
Словник української мови у 20 томах
-
наврочити —
НАВРО́ЧЕНО предик., кому, НА́СЛАНО на кого, НАПУ́ЩЕНО на кого, НАВРО́ЧИЛО (НАУРО́ЧИЛО рідко) безос., кого, ПОРО́БЛЕНО, ЗАПОДІ́ЯНО, ПОДІ́ЯНО, ПОЧИ́НЕНО рідше; НАМО́ВЛЕНО кого (заклинаннями). (Настя:) Чи тобі що починено, чи тобі наврочено?...
Словник синонімів української мови
-
наврочити —
Навро́чити, -ро́чу, -ро́чиш, -чать; не навро́ч, навро́чмо, навро́чте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
наврочити —
НАВРО́ЧИТИ, НАУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями).
Словник української мови в 11 томах