наврочити
навро́чити
наурочити, -чу, -чиш, док., наврочувати, -ую, -уєш, недок., перех.
Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями).
|| безос.
Щоб (аби) не наврочити у знач. вставн. сл. — уживається, щоб застрахуватися від того, що ніби може загрожувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови