навічник
Навічник, -ка
м. Испорченное намісник. см. навісний, — въ другомъ варіантѣ приведенной тамъ пѣсни стоить: навічничок. Грин. III. 432.
Словник української мови ГрінченкаНавічник, -ка
м. Испорченное намісник. см. навісний, — въ другомъ варіантѣ приведенной тамъ пѣсни стоить: навічничок. Грин. III. 432.
Словник української мови Грінченка