нагодити

Нагоди́ти, -джу́, -ди́ш

гл.

1) — кого. Случиться кому быть. Посилався (до дівчини), хотів її взяти, нагодила дідча мати товариша в хаті. Гол. І. 252.

2) безл. Вовремя явиться кому. Воно б і вкрив був, коли Семена швидко нагодило. Н. Вол. у.