надбати

Надба́ти, -ба́ю, -єш

гл. Нажить, пріобрѣсть, благопріобрѣсть, заработать. Запряна пучками та надбала ручками. Ном. № 9963.

Значення в інших словниках

1. надбати — надба́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надбати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Придбати, нажити що-небудь. || Завести кого-небудь. 2》 Здобути, набути що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надбати — НАДБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, чого. 1. Поступово придбати працею що-небудь (гроші, матеріальні цінності і т. ін.). Ще змалечку удвох ягнята пасли, А потім побралися. Худоби діждалися, – Придбали хутір, став і млин.  Словник української мови у 20 томах
4. надбати — НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев.  Словник синонімів української мови
5. надбати — Надба́ти, -ба́ю, -ба́єш чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. надбати — НАДБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Придбати, нажити що-небудь. Ще змалечку удвох ягнята пасли, А потім побралися. Худоби діждалися, — Придбали хутір, став і млин. Садок у гаї розвели І пасіку чималу, — Всього надбали (Шевч.  Словник української мови в 11 томах