надголодь

Надголодь

нар. Впроголодь. Усе, бувало старий їсть небагато, надголодь, щоб ще їсти хотілось. Лебед. у.

Значення в інших словниках

1. надголодь — на́дголодь прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. надголодь — присл. Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надголодь — НА́ДГОЛОДЬ, присл. Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод. Він не звик до ситого життя, скільки пам'ятає – жив завжди надголодь (Ю. Збанацький); – Самі сидите надголодь, а людям даєте, – невдоволено каже тітка (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах
4. надголодь — На́дголодь, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. надголодь — НА́ДГОЛОДЬ, присл. Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод. З малих літ не знав Миронців Семен достатків, жив надголодь і лише при колективізації міг вволю наїстися хліба (Д. Бедзик, .Серце..  Словник української мови в 11 томах