надголодь
НА́ДГОЛОДЬ, присл.
Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод.
Він не звик до ситого життя, скільки пам'ятає – жив завжди надголодь (Ю. Збанацький);
– Самі сидите надголодь, а людям даєте, – невдоволено каже тітка (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)