нажин —
нажи́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
нажин —
-у, ч. Те, що хтось нажав.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нажин —
НАЖИ́Н, у, ч. Нажата ким-небудь частина чогось. І жінка раз по раз нахиляє жмути стеблин, зрізує колоски, складає в хустку гіркий нажин (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
нажин —
НАЖИ́Н, у, ч. Те, що хтось нажав. І жінка раз по раз нахиляє жмути стеблин, зрізує колоски, складає в хустку гіркий нажин (Цюпа, Три явори, 1958, 65).
Словник української мови в 11 томах