нажин

НАЖИ́Н, у, ч. Те, що хтось нажав.

І жінка раз по раз нахиляє жмути стеблин, зрізує колоски, складає в хустку гіркий нажин (Цюпа, Три явори, 1958, 65).

Значення в інших словниках

1. нажин — нажи́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нажин — -у, ч. Те, що хтось нажав.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нажин — НАЖИ́Н, у, ч. Нажата ким-небудь частина чогось. І жінка раз по раз нахиляє жмути стеблин, зрізує колоски, складає в хустку гіркий нажин (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. нажин — Нажи́н, -ну м. Количество сжатаго хлѣба.  Словник української мови Грінченка